Костянтин Таратута: «Бачити наших вихованців на міжнародній арені – це неабияка гордість»

Очільник ВП Федерації хокею України у Дніпропетровській області розповів про стан дитячого, аматорського і жіночого хокею у регіоні, а також про вихованців у закордонних чемпіонатах.

Костянтине Петровичу, розкажіть, які плани на сезон 2024/2025 у вашого осередку?

Нині у Дніпрі функціонують три дитячих школи. На жаль, у Кривому Розі робота ДЮСШ поки що під питанням, оскільки її будівля постраждала після однієї з атак окупантів. Щодо участі у турнірах, то ми плануємо виставити дві команди у чемпіонаті 2010-2011 р.н., а також по одному учаснику у категоріях 2013-2014, 2015-2016 та 2017-2018 р.н. (у випадку проведення). На жаль, зараз у нас через війну працює лише одна арена й ще дві ми планували запустити, але поки що не вдається цього зробити. Продовжуємо працювати над розвитком дитячого хокею. Після початку вторгнення за кордон виїхали понад 100 дітей, які нині виступають за різні команди. Наша школа три роки поспіль визнавалася найкращою в Україні. Ми маємо представництво у різних збірних та майже всіх командах чоловічого чемпіонату. На жаль, через війну у муніципальній школі працює всього чотири тренери. Серед інших активностей відзначу, що вчора у Дніпрі проходив Олімпійський урок за участі чемпіона ОІ Олексія Чередника. Окрім дитячого хокею також додам, що Дніпро буде представлений у жіночому чемпіонаті.

Наскільки важливою для вашого регіону є наявність жіночої команди?

Дійсно, ми маємо досить давні традиції у цьому напрямку. Чемпіонами свого часу ставали «Королеви Дніпра», а «Дніпровські Білки» були бронзовими призерами. Маємо вихованок, які нині грають за кордоном. Через війну багато дівчат виїхали. Тим не менш, у нас є кваліфіковані тренери й багато перспективної молоді. Тому Дніпро продовжуватиме свою історію участі у жіночому чемпіонаті України.

У збірній серед вихованців дніпровського хокею можна відзначити Станіслава Садовікова та Даніїла Трахта, які трохи більше місяця тому грали зі збірною у рамках олімпійської кваліфікації. Нещодавно до чемпіонату Іспанії перейшла Поліна Лубенець. Те, що Дніпро представлений на міжнародній арені, напевно, не може не тішити?

Трахт і Садовіков – це дійсно мої вихованці. Вони грали в одній п’ятірці з моїм сином. Також відзначу Дар’ю Цимиренко, яка також 2003 р.н. й виступала на початках разом з ними, а нині також захищає кольори збірної України. Бачити наших вихованців на міжнародній арені – це неабияка гордість.

Дніпропетровщина знаходиться неподалік від тимчасово окупованих територій. Чи є у ваших секціях діти, які переїхали звідти?

Так, їх чимало. Багато хлопців переїхали з Донеччини. Ми допомагаємо їм з екіпіруваннямй намагаємося створювати усі необхідні умови.Нині на війні знаходяться багато наших вихованців й батьків учнів ДЮСШ.

Якою є ситуація з аматорським чемпіонатом?

Ми проводимо турніри пам’яті Єремєєва та Чекришова. Також організовуємо ветеранський турнір. Нині до нас їздять тренуватися команди з Кам’янського та Нікополя.

Чи маєте напрацювання щодо розвитку парахокею?

Дійсно, рухаємося у цьому напрямку. Ми бачимо у цьому велику перспективу допомоги нашим військовим. У Дніпрі знаходяться великі реабілітаційні центри. Губернатор нас підтримав у цьому. Втім, це дуже складна робота. Ми не маємо жодного спеціаліста, який по-справжньому розуміється на парахокеї. Нині є пропозиція від Чехії, щоб кожен регіон (нині цим напрямком займається п’ять областей) відправив по дві людини. Також хочемо відрядити спеціаліста з проектування, щоб він побачив специфіку побудови роздягалень та інших приміщень для людей з особливими потребами.